основа

-и, ж.

1) Нижня опорна частина чого-небудь (будівлі, споруди, конструкції і т. ін.). || Ґрунт, на якому закладається будівля, споруда. || Нижня частина предмета, на якій тримається решта його або якою він прикріплюється до чого-небудь.

••

Осно́ва інтерва́лу муз. — нижній звук інтервалу.

2) перен. Те, на чому що-небудь ґрунтується, тримається, базується. || Головна складова частина чого-небудь; серцевина, ядро. || Найважливіша частина змісту чого-небудь. || тільки мн. Головні засади, підвалини чого-небудь (моралі, поведінки і т. ін.). || тільки мн. Провідні принципи, правила, якими хто-небудь постійно керується в житті, діяльності. || Джерело, база виникнення, розвитку чого-небудь. Брати за основу. Закладати основи. Лежати в основі.

••

На осно́ві чого — виходячи з чого-небудь, спираючись на що-небудь.

3) тільки мн. Найважливіші, вихідні положення чого-небудь (науки, теорії і т. ін.). Основи законодавства. || Навчальний предмет, змістом якого є сукупність найважливіших відомостей з певної галузі науки. Основи електротехніки. Основи диригування.

4) Головна умова, запорука чого-небудь. || Визначальна риса, ознака чого-небудь.

5) Подовжні нитки в тканині, а також пряжа для них.

6) спец. Хімічна сполука, що утворює з кислотами сіль і воду.

7) мат. Сторона геометричної фігури або площина геометричного тіла, перпендикулярна до їх висоти.

••

Осно́ва сте́пеня — число, яке підносять до цього степеня.

8) лінгв. Частина слова, що є носієм його основного значення.

9) заст., рідко. Заснування.